БУЦІМТО, розм. Те саме, що буцім. Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шинках у нас (Іван Котляревський, I, 1952, 132); Їй [Катрі] здалося, буцімто її серце горить-палає (Панас Мирний, IV, 1955, 288); — Відчепись-но, — буцімто сердиться дід Василь (Іван Микитенко, II, 1957, 29).
БУЦІМТО
Тлумачення слова