БУЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Словник Грінченка); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 21); У нашому селі чабан убив бучком вовка (Словник Грінченка); Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (Іван Франко, I, 1955, 231).
БУЧОК
Тлумачення слова