БУБУ́Х, виг. Уживається як присудок за знач. бухнути 3 і бухнутися. Коли це зміюка — бубух! Аж земля затряслась (Українські народні казки, 1951, 80); Як покотиться під ноги.. хлопчисько якийсь. І під самі ноги бубух! (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 37).
БУБУХ
Тлумачення слова