БРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до брити 1. Голова наголо брита, сам присадкуватий, міцно злитий (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 534);
// у знач. прикм. Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний, II, 1954, 115).
БРИТИЙ
Тлумачення слова