БРИНДУ́ША, і, жін. (Crocus reticulatus), діал. Шафран сітчастий. Білі плескаті зуби [овець] вигризають у корінь солодку бриндушу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 321); Троє дівчат.. принесли пучок білих бриндуш та пролісків (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 225).
БРИНДУША
Тлумачення слова