БРИ́ЛИК, а, чол. Зменш. до бриль. Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 469); Довгими тонкими пальцями вона заправила пару неслухняних кучерів під брилик (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 189).
БРИЛИК
Тлумачення слова