БРИКЕ́Т, у, чол. Речовина, спресована у форму цеглинки, плитки. Пробували в брикети його [вугільний пил] пресувати, не горить (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 73); Концентровані (комбікорми, кормові брикети тощо) краще готувати на спеціальних заводах (Колгоспник України, 1, 1958, 31).
БРИКЕТ
Тлумачення слова