БРИКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Битися однією або обома задніми ногами (про копитних тварин). Коли жартують, так хочеш відчути себе молодесеньким лошаком і брикатися (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 480).
2. перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися; капризувати. — То словом щирим обізвуся, то гостинця привезу… От моя дівчина й залишила брикатися… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 139); — А, так ти ще брикатися! — трусонув його Корж (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 52).