БРИДИТИ

БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал.

1. перех. Викликати в кого-небудь огиду. Підкупство бридило його гірш усього (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36).

2. неперех. Бридитися. Чого ти став такий вередливий? Усім бридиш (Словник Грінченка).