БРОВА́РНИК, а, чол., заст.
1. Власник броварні. — Він оженився, здається мені, з донькою якогось багатого броварника? (Ольга Кобилянська, I, 1956, 118).
2. Робітник броварні. Серед повстанців [на Україні в XVII ст.] відзначалась найбільш гноблена частина селян і міська біднота, так звані робітні люди: будники, гуральники, броварники, пастухи (Історія УРСР, I, 1953, 223).