БРОНЬОВИ́К, а, чол. Те саме, що бронеавтомобіль. В вибухах, у вирі Йшли броньовики (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 105); Здіймаючи стовп куряви, раз у раз гуркотіли вулицею вантажні авто й броньовики (Олесь Донченко, VI, 1957, 117).
БРОНЬОВИК
Тлумачення слова