БРОНЬОВИ́Й, а, е. Прикм. до броня. Ховаючи обличчя за охоронними щитами, вони [газозварники], краячи сталь, різаками вирізували броньові плити (Олесь Донченко, III, 1956, 413);
// Покритий бронею. На сувору війну громадянську, як солдата, у шлях бойовий слюсарі трудового Луганська повели паровоз броньовий (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 125); Вранці в місто.. на повному ходу влетів маленький броньовий автомобіль (Вадим Собко, І Серце, 1952, 71).
БРОНЬОВИЙ
Тлумачення слова