БРОНЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бронювати 1;
// у знач. прикм. Хлюпотить у бухті мала хвиля, б’ючись в броньовані тіла кораблів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26); В бій, у бій броньовані колони (Андрій Малишко, II, 1956, 83).
БРОНЬОВАНИЙ
Тлумачення слова