БРОДЯ́ГА, и, чол. Бездомна людина, що не має постійного місця проживання, сталого заняття, роботи. Поплив [козак] Дністром на сей бік, Покинувши волю, Бродягою… (Тарас Шевченко, II, 1953, 106); Бурлаки зглянулись і все подивлялись на проворного бродягу, все чогось не йняли йому віри (Нечуй-Левицький, II, 1956, 217); Тут не раз.. проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (Олесь Донченко, III, 1956, 203).
БРОДЯГА
Тлумачення слова