БРЬОХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Важко, з шумом упасти; брязнути. Так і брьохнув у воду (Словник Грінченка); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Юрій Яновський, Мир, 1956, 237).
2. перех. Кинути з силою, ударивши об що-небудь. Брьохнив оберемок об землю (Словник Грінченка).