БРЯ́ЗКІТ, коту, чол. Те саме, що брязк. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний, I, 1954, 353); До пізнього вечора тривали в новій фабриці стукання та брязкоти (Іван Франко, V, 1951, 383); На світанку Дмитра розбудили брязкіт зброї і радісні голоси (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 692).
БРЯЗКІТ
Тлумачення слова