БРЯЗК, у, чол. Звуки від ударів по металевих або скляних предметах; брязкіт. Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Іван Франко, IV, 1950, 31); Летить додолу склянка, і в брязк розбитого скла влилось налякане «ах!»… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); В руці пахолка блиснув ніж І покотився з брязком вниз, Коли козак пахолка стис (Микола Бажан, Роки, 1957, 233).
БРЯЗК
Тлумачення слова