БРЯЗЬ, виг. Уживається як присудок за знач. брязкати, брязнути. Стук, брязь у віконечко: Вийди, вийди, коханочко (Павло Чубинський, V, 1874, 207); Як скажений бик, налітає [Чіпка] на хату… Брязь!.. — одно [вікно]… Дзень!… — друге… (Панас Мирний, II, 1954, 161).
БРЯЗЬ
Тлумачення слова