БРІ́ВОНЬКА, и, жін. Пестл. до брівка 1. Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо?.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 49); А в дівчини брівоньки, А в дівчини чорнії — Матуся дала (Українські народні ліричні пісні, 1958, 86); — Я сказав їй: золота! Гнівно брівоньки зламалися. Одвернулася. Пішла (Павло Тичина, I, 1946, 34).
БРІВОНЬКА
Тлумачення слова