БРЕ́НЬКАННЯ, я, сер. Дія за значенням бренькати і звуки, утворювані цією дією. Але Регіна не йшла, бренькала далі завзято, немов боронилася тим бреньканням від якоїсь ворожої сили (Іван Франко, VII, 1951, 244); Почалися танці. Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (Нечуй-Левицький, I, 1956, 186).
БРЕНЬКАННЯ
Тлумачення слова