БРЕХНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до брехати. Попробував би [хто-небудь] що брехнути.. і вже з брехунів повік не вийдеш (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 354); Один був гріх [у Севастяна]: і не дихне, Як не брехне (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 78); Песик Ложка на ці Козакові слова схвально брехнув, облизався (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 410).
БРЕХНУТИ
Тлумачення слова