БРЕХЕ́НЬКА, и, жін., розм.
1. Зменш. до брехня 1. — Танка, мабуть, плескала вам, ніби я нишком втік, так се її жіноча брехенька (Марко Вовчок, VI, 1956, 261).
2. Коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця. Чи брехеньки які сточити, Кому імення приложити, То так якраз і додала [дівчина] (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Молодому розповідав [Проценко] брехеньки, точив ляси, старого — привертав до себе розсудливою мовою про життя (Панас Мирний, III, 1954, 190); Ходить Фауст по Європі в смішках, свистах, брехеньках (Павло Тичина, I, 1957, 89).