БРЕХ, у, чол., діал. Гавкіт, гавкання. Рев сурем, дзвін броні, брех панських хортів, І ґвалт навіжений мов з пекла злетів (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 215); Кінське ржання, брех собачий! Сміх і гук мисливських сурем! (Леся Українка, IV, 1954, 169).
БРЕХ
Тлумачення слова