БРАВУ́РНИЙ, а, е. Бадьорий, жвавий, піднесений, гучний (перев. про музичний твір). Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею, поспівуючи тихенько щось досить бравурне (Леся Українка, III, 1952, 583); Оркестр з бравурного маршу перейшов на повільну, задумливу мелодію (Яків Качура, Вибр., 1953, 289).
БРАВУРНИЙ
Тлумачення слова