БРА́ТНІЙ, я, є.
1. Прикм. до брат 1, 2. З думки мені не йде братня біда (Словник Грінченка); Щоб братню кров пролити, просять І потім в дар тобі приносять 3 пожару вкрадений покров!! (Тарас Шевченко, I, 1963, 327);
// Належний братові, братам. Я не спала, не дрімала, ..Лиш в один дивилась бік — Де Іван мій, де талан мій Білим тілом, духом смілим Захищає нашу хату, Братню хату захищає Від напасників-шулік (Максим Рильський, II, 1960, 248).
2. Власт. братові; такий, який буває між братами; братерський, товариський, дружній. Фрунзе дивився на них [бійців], і тепле братнє почуття переповнювало його (Олесь Гончар, II, 1959, 425).
3. Який живе в братерстві, в братському єднанні. Разом з братнім російським народом ми безсмертні в віках (Павло Тичина, II, 1947, 275).