БРА́ТІЯ, ї, жін., збірн.
1. розм., іноді ірон. або жарт. Люди однієї професії, одного суспільного середовища. Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! (Тарас Шевченко, II, 1953, 112); Спочатку було нелегко — шоферська братія кепкувала з неї, намагалася чинити каверзи (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 30).
2. Ченці однієї общини або монастиря. Пройшли три дні. Вся братія зібралась На монастирському подвір’ю (Іван Франко, XIII, 1954, 295); З монастиря [Михайло] не пішов.., проте.. на ігумена й монастирську братію дивився з прихованими хитрими іскорками в очах (Олесь Донченко, III, 1956, 151).