БРА́ТЕЦЬ, тця, чол., перев. у кличній формі мн.: братці, братця. Пестл. до брат 1, 2. — А хто, братця, Співа про Богдана? (Тарас Шевченко, I, 1951, 305); — Ой, братці, пече! — скрикнув Олекса (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 114).
БРАТЕЦЬ
Тлумачення слова