БРА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. [Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Комоні ржуть, почувши дим війни (Іван Кочерга, III, 1956, 102); Спіть, сини мої високочолі, — сон припав метеликом до вій… Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій… (Степан Крижанівський, Гори.., 1946, 94).
БРАННИЙ
Тлумачення слова