БРАН, у, чол., поет. Те саме, що полон. І вголос віщує шабльований пан: — Віддався козачий отаман у бран! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 212); Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 33); * Образно. Він ріс у бруді передмістя.., Де люди, наче мухи в тісті, Дались буденності у бран (Максим Рильський, Поеми, 1957, 33).
БРАН
Тлумачення слова