БРАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бракувати 2;
// у знач. прикм. Недоброякісний, з браком; дефектний. Печатка «Зроблено вірно» впала на бракований калібр (Вадим Собко, Любов, 1935, 35); [Юрченко:] Я — що! Я — бракований екземпляр. Контузія своє зробила… (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 447).
БРАКОВАНИЙ
Тлумачення слова