БОЖИЩЕ

БОЖИ́ЩЕ, а, сер. Бог, ідол. Здійнявши руки, Святці [жерці] співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Леся Українка, I, 1951, 338);
//  Фігура бога, ідола. [Протей:] Поставлять вражі остров’яни Велике божище мідяне Та й носяться не знати з чим (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 331).