БОРТ, чол.
1. род. у. Бокова стінка судна; бічна частина палуби. Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя (Леся Українка, V, 1956, 219); Уже дерев’яна щогла починає хилитися набік, і разом з нею схиляється борт рибальського судна (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 570); Матроси, всі в білому, стояли на бортах, наче мармурові статуї (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 21).
За борт — у воду. На ньому [Голубці] загорілась одежа, спалахнуло на голові волосся, а він, пересилюючи біль, усе скидав і скидав бомби за борт (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 125); За бортом — у воді. — Хто за бортом?! — Матрос першої статті Блоков Пилип, — доповідає вахтенний офіцер (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 449); На борту корабля (літака, ракети і т. ін.) — на кораблі (літаку, ракеті і т. ін.). Наукова апаратура, встановлена на борту ракети, функціонувала нормально (Радянська Україна, 13.I 1959, 4).
♦ Викинути за борт — відкинути як непотрібне. Людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викине за борт (Максим Рильський, II, 1946, 8); Залишатися (перебувати і т. ін.) за бортом — стояти осторонь від чогось, бути усунутим від участі в чому-небудь. Всі працюватимуть — сталевари, ливарники, пресувальники, — а от Сахно, як він сам про себе казав, опиниться за бортом (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 140).
2. род. у. Невисока стінка кузова автомашини і т. ін. До машини підійшов Іван. Взявся за борт (Андрій Головко, I, 1957, 423).
3. род. а. Боковий край у посуді. Якщо на бортах посуду є рисунок, то страва і гарнір не повинні закривати його (Технологія приготування їжі, 1957, 242).
4. род. а. Край одягу, капелюха. Він ішов один, поклавши за борт кітеля руку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 22).