БОРОДА́НЬ, я, чол., розм. Бородата людина. — Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (Андрій Головко, II, 1957, 573).
БОРОДАНЬ
Тлумачення слова