БОРГУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. кому. Давати в борг. Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393).
2. у кого. Позичати, брати в борг.
3. перен. Бути винним або зобов’язаним кому-небудь. [Стьопа:] Ну, а я не хочу боргувати перед вами (Сава Голованівський, Драми, 1958, 448).