БО́ННА, и, жін., заст. У дореволюційній Росії — вихователька, переважно з іноземців, яку наймали до дітей у дворянських і буржуазних сім’ях. Вона хотіла, щоб татко найняв до нього бонну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246); Катруся мала приходити тоді, коли Ядзя захоче з нею побавитись та надоїсть їй французька бонна (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 87).
БОННА
Тлумачення слова