БОМБА

БО́МБА, и, жін. Розривний снаряд, начинений вибуховою речовиною. Вона [вчителька] ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Літаки руйнували місто, але жодна бомба не впала в передмісті (Олесь Донченко, VI, 1957, 118);  * Образно. — Той пан.. добре пише, добре пише.. Кождий його опис — то бомба (Іван Франко, IV, 1950, 252);  * У порівняннях. З другої хати, як бомба, влетів його [Макара Івановича] чотирилітній синок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164); Виступ Оленчука бомбою розірвався над зборами (Іван Микитенко, II, 1957, 365).