БОГОСЛО́В, а, чол.
1. Фахівець з богослов’я. Незважаючи на численні легенди про чудесні події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обґрунтувати, ні довести їх правильності (Наука і життя, 7, 1958, 41).
2. заст. Учень старшого класу духовної семінарії. — Богослови знають, що в мене не гурт-то грошей, обминають мою хату.. А мої дочки сидять, хоч і гарні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121).