БОГОМО́ЛЬНИЙ, БОГОМІ́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який вірить у бога, старанно виконує релігійні обряди, багато молиться; побожний. Наділив її бог розумом, вона й богобоязлива, і богомольна (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 79); Був собі чернець і такий богомільний (Словник Грінченка).
БОГОМОЛЬНИЙ
Тлумачення слова