БОГОМО́ЛЕЦЬ, льця, чол., заст. Той, хто ходить на богомілля. Вона шукала його між богомольцями в лаврі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245); Увійшовши через ворота на монастирське подвір’я, богомольці падали навколішки і так повзли через увесь двір до монастирського собору (Олесь Донченко, III, 1956, 142).
БОГОМОЛЕЦЬ
Тлумачення слова