БОГОХУ́ЛЬНИК, а, чол., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати. — Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 79).
БОГОХУЛЬНИК
Тлумачення слова
БОГОХУ́ЛЬНИК, а, чол., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати. — Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 79).