БОЧО́НОК, нка, чол. Невелика бочка. Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (Олекса Стороженко, I, 1957, 186); І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Панас Мирний, II, 1954, 78); Іван кинувся до бочонка з водою (Андрій Головко, I, 1957, 123).
БОЧОНОК
Тлумачення слова