БОБЕ́Р, бра, чол.
1. Великий водяний (річковий) гризун, що дає цінне хутро. Гризе бобер гінкі дерева (Максим Рильський, II, 1946, 42).
2. Хутро цього гризуна. Беруть [пани] на себе м’якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок, I, 1955, 380); Ходить [Німцевичева].. у перлах і бобрах (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 10).