БЛИЗЬКО.
1. Присл. до близький 1—4, 6. Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось мало не щодня (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 358); Перекладаю близько, віддаляючись від оригіналу в будові фрази тільки в конечній потребі (Володимир Самійленко, II, 1958, 473);
// у знач. присудк. сл. На невеликій відстані. Близько лікоть, — та не вкусиш (Номис, 1864, № 5395); Близько хата, де дівчина Ворота одчинить (Тарас Шевченко, I, 1951, 7);
// у знач. присудк. сл. Скоро. [Тірца:] Близько день! В новій славі сонце просіяє, Згине ніч! (Леся Українка, II, 1951, 151).
♦ Близько брати (приймати) до серця що — болісно сприймати, переживати що-небудь. — Чого ви, мамо, так близько берете це до серця? — підійшов до неї Роман (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 142).
2. прийм. з род. відм. Уживається при означенні місця; біля, коло. Рад був [Андрій] жити близько батька, якого дуже любив і поважав (Іван Франко, V, 1951, 17); Близько воза дітвора — школярі зволочини стягають у купу (Андрій Головко, I, 1957, 333);
// При назвах міри, часу, числа вживається для позначення приблизної кількості. Вранці прокидаємось близько десятої години (Леся Українка, V, 1956, 38); В УРСР тепер працює близько 32 тисяч наукових співробітників (Наука і життя, 12, 1957, 6).