БЛИСТІТИ

БЛИСТІТИ, блищу, блисти́ш, недок., рідко. Те саме, що блищати 1. Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє (Павло Грабовський, I, 1959, 327); По тім боці Пруту простяглася широка рівна низина, заросла лозою, з болотами, в яких і досі блистіла до сонця вода (Осип Маковей, Вибр., 1956, 426); Хмари розповзлися — виглянуло сонечко. Обмиті дощем, блистіли в траві зірки (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 150).