БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блискучий;
// у знач. присудк. сл. Сонечко високо піднялося на синьому небі.. На церкви, на стіни аж глянути не можна. Світло та блискучо! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 113).
БЛИСКУЧО
Тлумачення слова
БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блискучий;
// у знач. присудк. сл. Сонечко високо піднялося на синьому небі.. На церкви, на стіни аж глянути не можна. Світло та блискучо! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 113).