БЛИЩА́К, а, чол. Світляк. * У порівняннях. З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302); Блищаками блимають в тайзі вовчі та рисячі очі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 589).
БЛИЩАК
Тлумачення слова