БЛУКАНИ́НА, и, жін., розм. Безперервне або довгочасне блукання. — Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 224); Весела й добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346);
// Постійні роз’їзди; мандри. Я скаржуся на блуканину, а вона.. увійшла вже мені в кров: як настає весна, то мене у вирій тягне (Леся Українка, V, 1956, 76).
БЛУКАНИНА
Тлумачення слова