БЛУКА́Ч, а, чол., рідко. Той, хто блукає, не має постійного місця проживання; бурлака. [Дієго:] Хіба ж не краще вік прожить недовгий Безвісним блукачем, коли нема Ні спогадів, ні сподівань… (Ігор Муратов, Ост. хмарина, 1959, 19).
БЛУКАЧ
Тлумачення слова