БЛУДЛИ́ВИЙ, а, е, заст. Який відзначається статевою розпустою; розпусний. Провчити надумали блудливого попа (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 133);
// Який має або виявляє ознаки розпусти. До столу з блудливою усмішкою підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 72).
БЛУДЛИВИЙ
Тлумачення слова