БЛЮЗНІ́РСТВО, а, сер. Зневажання чого-небудь святого, високого і т. ін. [Антей:] По-моєму, блюзнірство — рівняти дім римлянина до храму! (Леся Українка, III, 1952, 436); Розкопки могил здавались поетові [Т. Шевченкові] блюзнірством, знущанням із слави народу (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 152); Такими ніжними, такими проникливо щирими були його слова, що було б блюзнірством їм не вірити (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 116).
БЛЮЗНІРСТВО
Тлумачення слова